Збірна України з водного поло, складена з гравців 2006 року народження, не зуміла відібратися на чемпіонат Європи, який відбудеться у цій віковій категорії у Португалії з 4 по 11 липня цього року. Українці у чотирьох матчах набрали 5 очок: наша команда поступилася Росії, обіграла Латвію, а от з двома головними суперниками з Білорусі та Польщі наші хлопці зіграли внічию. Головний тренер збірної України U-15 Євген Наумчик відверто розповів про виступ нашої команди в Остовці-Свєнтокшиському.
Євгене Георгійовичу, чи задоволені Ви тим як пройшла підготовка команди до відбору на чемпіонат Європи?
Підготовка була взірцевою, навіть не пригадую коли ми востаннє зуміли провести п’ять навчально-тренувальних зборів. Чи вдалося зібрати найсильніший склад? Мабуть, так, оскільки були змушені брати гравців з трьох основних команд: зі збірної Харківської області, львівського клубу ігрових видів спорту (КІВС), а також КДЮСШ імені Кутенка (хлопці тепер стали учнями Львівського фахового коледжу спорту – Авт).
На першому зборі переглянули 26 чоловік, а згодом визначили 15 чоловік, які їздили на відбір до чемпіонату Європи. На жаль, велика проблема – це рівень плавальної підготовки, культура рухів та багатство рухів. Для деяких гравців 30-метрове поле – це велика проблема. Інша проблема – це неправильне навчання дітей у багатьох ДЮСШ, особливо технічний арсенал. Тут мова йде про правильне положення тіла, посадку на воді, пас, удари та роботу ніг. Перевчити їх дуже важко. Це недолік, який ми не могли побороти. В дитячому віці потрібно давати великий обсяг різних координаційних вправ. Це для того, аби діти запам’ятовували нові рухи і мали їх у своєму арсеналі. В руховій активності наші діти, на жаль, бідні. Повірте, ми багато над цим працювали, але це побороти дуже важко.
З Ваших слів зрозуміло, що Вам часто доводиться ламати те, чого дітей навчили перші тренери.
Так. Дуже багато дітей не володіють правильним кидком, а найголовніше мало хто володіє правильною роботою ніг при кидках по воротах та передачах. Плавальна підготовка, на жаль, те саме.
Чи реально було це підкорегувати на навчально-тренувальних зборах?
Ми старалися це зробити. Це клопітка робота, яка не виконується за сім днів. Звичайно, потрібно проводити тренерські семінари. І робити це обов’язково. Особливо по теорії і методиці нашого виду спорту. На жаль, люди неправильно навчені, тренерських семінарів у нас немає, а їх проводити треба.
Низька плавальна підготовка та різний технічний арсенал у гравців – основні причини не виходу збірної України на чемпіонат Європи?
Ні. Зараз ми знаходимось на такому рівні, а для виходу у фінальну частину ми зробили усе можливе. Самовіддача у хлопців була неймовірна, ні в чому тут дорікнути їм не можна. Ми, Польща та Білорусь на голову відстаємо від кращих європейських команд. Росія також на голову сильніша від нас. Рівень, на жаль, відрізняється. Там набагато більша масовість і кращі умови навчальної підготовки. А тут, повірте, дуже багато що впирається. Ми не володіємо тим арсеналом рухових можливостей, як володіють топові команди.
Що потрібно, аби підтягнутися до топових команд Європи?
Змінювати нічого не потрібно, а потрібно правильно вчити дітей. Тут важливо, щоб люди не поспішали робити чемпіонів у дитячому віці. На все свій час. Дитині треба дати час освоїти та адаптувати різний арсенал прийомів.
Якщо говорити про результат, чи могла Україна вийти на Євро?
Якби ми вчились так як треба, то і мудрість була би своя. У грі з Білоруссю наш воротар зробив прикру помилку і гандикап скоротився до трьох голів, в той час коли міг бути п’ять. Ще одна помилка – гра Єгора Карасьова, який у своєму клубі звик брали роль лідера на себе. Він за звичкою багато бив по воротах, а суперник на цьому реалізовував свої контратаки. Юрій Семенков з львівського КІВСу не виконав установку в останньому матчі з поляками, коли за 14 секунд до завершення гри на завершальний кидок мали вивести Карасьова. Семенков чомусь вирішив, що він буде бити по воротах, в той час, коли комбінація була показана на дошці під час тайм-ауту.
Ви розчаровані результатом?
Розчарований, але з іншої сторони у нас буде шанс виправити ситуацію через два роки. Тоді ми уже будемо виступати в U-17. Не варто забувати, що два роки тому збірна України 2004 року народження програла усі матчі відбору, при чому три з них великою різницею у рахунку. Ця команда підтягнулася зараз. Звичайно, багато що втрачено, але певний прогрес у хлопців є. Рівень значно піднявся.
Ми не потрапили на євро і з одного боку це погано. А з іншого боку виступ у фіналі міг би призвести до серйозних психологічних травм, оскільки рахунки там були б розгромні не на нашу користь. Для виступу на Євро нам потрібно ще змужніти.