Сьогодні, 5-го квітня, вітання з нагоди 50-літнього ювілею приймає один з найкращих центральних нападників в історії львівського «Динамо» та загалом вітчизняного ватерполо Тарас Глушко.
Тарас Глушко народився 5-го квітня 1968 року у Львові. За словами самого Тараса Степановича, у дитинстві він мав зайву вагу, тож лікарі порадили батькам віддати його займатися спортом, бажано одним з водних видів – адже заняття на воді сприяють тому, аби схуднути. Так мама привела десятилітнього Тараса до львівського спорткомбінату (нині – СОК «Євроспорт»), що в самому центрі міста Лева. З трьох секцій – плавання, стрибків у воду та водного поло – хлопець обрав останню і як виявилося в подальшому, ватерполо фактично дало йому путівку у життя. Першим тренером Тараса був Юрій Олександрович Самсонов, а серед партнерів по юнацькій команді ДЮСШ-3 (гравці 1967/1968 років народження) були майбутні зірки ватерполо міжнародного рівня – Вадим Рождественський, Павло Прокопенко, Вадим Скуратов, Вадим Кебало та інші. Найбільшим досягненням центрального нападника Тараса Глушко в юнацькому віці стала перемога в складі команди ДЮСШ-3 у першості Радянського Союзу. Вигравали підопічні Юрія Самсонова й золоті нагороди першості Української РСР.
Цікаво, що у 1986 – 1988 роках Тарас Глушко проходив військову службу в лавах Радянської армії, тож цілих два роки був відлучений від спорту. Втім, це не завадило йому у 1988 році, одразу після демобілізації з війська, отримати пропозицію грати за львівське «Динамо». У складі нашої команди Тарас Глушко виступав упродовж чотирьох сезонів, які, знову ж таки за словами нашого сьогоднішнього героя, стали піком його ватерпольної кар’єри. Воно й зрозуміло, адже чого варті лише дві «бронзи» динамівців (1989 і 1991 рр.) у чемпіонаті Вищої ліги колишнього СРСР, до завоювання яких долучився і Тарас Глушко.
Навесні 1992 року Тарас Глушко, перебуваючи у розквіті своєї кар’єри, отримав пропозицію від словацького клубу з міста Новаки, який грав тоді у чемпіонаті колишньої Чехословаччини. За команду з Новак він відіграв три роки, після чого перейшов до команди «Славія» з Братислави, столиці на той час уже незалежної Словаччини. Серед його трофеїв у сусідній державі два «золота» (1994, 1995), «срібло» (1996) і «бронза» (1993) національного чемпіонату та Кубок країни (1994).
У 1993 році талановитий гравець зі Львова прийняв пропозицію виступати за збірну Словаччини, отримавши громадянство цієї країни. А в квітні 1996 року Глушко перейшов до табору французького клубу «Страсбург». Кілька років грав у французькому елітному дивізіоні «N 1», неодноразово ставав призером чемпіонату Франції. Грав і в єврокубкових турнірах – Кубку чемпіонів та Кубку LEN. Найбільш вагомого успіху досягнув у розіграші Кубка Середземномор’я у 2002 році, який відбувся у словенському місті Кранья.
Тарас Глушко на професійному рівні грав за різні клуби до 2004 року, а потім ще вісім років виступав серед аматорів, тож ігрову кар’єру ватерполіста фактично завершив у 44 роки. Нині Тарас Степанович працює викладачем в Університеті міста Страсбург. Одружений, має двох синів.
Тож ВК «Динамо» та уся ватерпольна громадськість Львівщини вітають Тараса Степановича з піввіковим ювілеєм та щиро бажає йому міцного здоров’я, родинного щастя, любові від рідних та поваги від оточуючих, матеріального достатку, успіхів у викладацькій роботі, а також здійснення усіх життєвих задумів та гарного настрою і якомога більше позитивних емоцій від кожного прожитого дня.
Многая літа, пане Тарасе! І нехай Господь благословить Вас та Вашу родину!