Дві «5» Віктора Берендюги!


Легендарний гравець львівського «Динамо», один з кращих захисників у історії вітчизняного ватерполо Віктор Берендюга сьогодні, 27-го січня, відзначає свій 55-й день народження.

Картинки по запросу Картинки Віктор Берендюга

Майбутня зірка водного поло міжнародного рівня Віктор Берендюга народився 27-го січня 1962 року у Львові. Як і більшість хлопців, він з дитинства полюбив спорт. Втім, водне поло стало його останнім захопленням у спортивній діяльності, але аж ніяк не першим. Зокрема, у ватерполо він прийшов, будучи кандидатом в майстри спорту з плавання. Як згадував у одному зі своїх багаточисельних інтерв’ю Віктор Федорович, він вирішив у юнацькому віці змінити спортивну спеціалізацію, але не водну стихію, через те, що йому набридла одноманітна й монотонна робота – плавати від бортика до бортика. Його душа бажала азарту колективних дій та емоцій – саме їх він і знайшов у водному поло.

Ази гри з м’ячем на воді Віктор пізнавав у добре знаних фахівців – спершу у Юрія Скловського, а згодом у Володимира Звєрєва та Олександра Бойка. Треба сказати, що далеко не все у Берендюги виходило одразу. Так, він плавав швидше за інших, так, володів потужним кидком, але при цьому мав проблеми у техніці володіння м’ячем. Однак завдяки наполегливій щоденній роботі з часом і в цьому аспекті водного поло вийшов на достатньо високий рівень.

Грав Віктор на позиції захисника, де вирізнявся жорсткістю – обіграти справжнього велетня (бойові габарити – зріст 186 см, вага 96 кг) вдавалося мало кому і то дуже рідко. Втім, корисним був Берендюга і в атаці – при позиційному нападі воротарі команд-суперниць чудово знали, що цей гравець здатен виконати сильний, а головне, влучний кидок фактично з будь-якої відстані. Дальні кидки стали такою собі візитівкою Віктора Берендюги на усіх рівнях – в матчах і за клуб, і за збірні.

Першого серйозного результату, щоправда на юнацькому рівні, Віктор Берендюга досягнув у 1978 році, коли в 16-річному віці у столиці Узбекистану Ташкенті в складі збірної України виграв «золото» Всесоюзної Спартакіади школярів. Після цього він почав залучатися до основного складу львівського «Динамо», однак грав лише на клубному рівні, а от до збірних його не кликали, хоча в кандидатах ходив постійно.

Переломним у ігровій кар’єрі Берендюги став 1983 рік, коли його у складі студентської збірної СРСР взяли на ХІІ літню Всесвітню Універсіаду. З канадського Едмонтона він повернувся із золотою медаллю і упродовж наступних п’яти сезонів стабільно виступав у складі головної команди країни, здобувши цілу низку титулів. Ще раз виграв Універсіаду (1985, Кобе) і двічі Європу (1985, Софія та 1987, Страсбург), здобув «золото» Ігор Доброї волі (1986, Москва) та «срібло» Кубка світу-1986. Того ж 1986 року у Мадриді став бронзовим призером Чемпіонату світу, а за два роки медаль такого ж ґатунку виграв на ХХІV літніх Олімпійських іграх у Сеулі-1988. На олімпійському турнірі Віктор Берендюга взяв участь у всіх семи матчах збірної СРСР, в яких закинув один м’яч.

Долучився він і до найбільших успіхів на клубному рівні рідного «Динамо». Разом з партнерами по львівській команді під орудою Метра вітчизняного водного поло Геннадія Пінського та його помічника Юрія Гайдаєнка у 1989 році Віктор Берендюга вперше в історії клубу виборов бронзову нагороду Чемпіонату Радянського Союзу, повторивши цей результат за два роки. Грав він у складі «Динамо» і в фіналі Кубка СРСР.

На початку 90-их років, після розвалу Радянського Союзу, Віктор Берендюга  два роки відіграв у Болгарії, а потім отримав запрошення з Мальти, де провів чотири сезони. Наприкінці минулого століття, вже після завершення кар’єри гравця, його запросили працювати асистентом тренера національної збірної Польщі, і від того часу він разом із сім’єю постійно там і проживає. Нині Віктор Федорович тренує юнаків у клубі «Нептун» з міста Лодзь.

Тож колектив ВК «Динамо» та уся ватерпольна громадськість Львівщини і України загалом щиро вітає ювіляра і бажає йому міцного здоров’я, злагоди й любові у родині, поваги від учнів та колег по роботі, матеріального достатку, творчих успіхів у нелегкій педагогічній і тренерській діяльності, здійснення усіх задумів та Божого благословення Вам і Вашим рідним.

Sto lat, pan Victor!