Головний тренер чоловічої національної збірної України з водного поло Валерій Завізіон прокоментував для офіційного сайту львівського ВК «Динамо» матч у відповідь його команди в рамках стадії плей-оф ХХХІІІ чемпіонату Європи 2018 року, в якому «синьо-жовті» у суботу, 3-го березня, в Стамбулі, на водному майданчику ENKA Swimming Pool поступилися збірній Туреччини з рахунком 7:10. Нагадаємо, в першому поєдинку українсько-турецького протистояння континентального рівня, що відбувся на водному майданчику басейну СК «Політех» у Харкові тижнем раніше, 24-го лютого, було зафіксовано нічию – 8:8. Тож за сумою двох матчів путівку до Барселони на фінальний турнір Євро-2018 вибороли турки.
– Дуже прикро усвідомлювати, що нам не вдалося пробитися на фінальний турнір європейського чемпіонату. Адже завоювання путівки до Барселони було б не лише серйозним досягненням для нашої збірної, а й мало б величезне значення для подальшого розвитку водного поло в Україні загалом. Додає гіркого присмаку поразки й те, що програли ми супернику, який нам біло цілком до снаги пройти навіть попри нічию в першому матчі на своєму майданчику у Харкові.
– Валерію Михайловичу, що саме не вдалося вам та вашим підопічним, аби вирвати путівку на Євро-2018?
– Не вдалося обіграти суддів. Після першої гри у Харкові я відзначав, що суддівство було достатньо об’єктивним і в мене не було ніяких претензій до арбітражу. На жаль, про суддівство в Стамбулі я цього не можу сказати. Зазвичай, коли грають рівні за класом суперники, то вилучень за гру у них назбирується приблизно порівну – плюс-мінус одне, максимум два в ту чи іншу сторону. Думаю, по двох іграм ми довели, що граємо з турками на тому самому рівні, що й вони. До речі, в Харкові у нас було п’ять вилучень і пенальті, у них – шість фолів. Натомість у Стамбулі наших гравців видаляли з води майже у два рази частіше, ніж ватерполістів команди господарів. Більше того, судді одразу взялися не просто видаляти наших хлопців, а перш за все почали полювати на лідерів української збірної. Аби не бути голослівним, наведу голі факти: вже на п’ятій хвилині другий фол отримав Апостол, який у першій грі закинув у ворота турків три м’ячі; а на початку другої чверті аналогічна доля спіткала нашого провідного захисника Абрамова. Зрозуміло, що будучи за крок до достроково завершення матчу через три фоли, і Микита, і Олександр в подальшому грали дуже обережно, намагаючись взагалі не йти в контакт із суперником. Очевидно, що за такої ситуації вони принесли команді значно менше користі, ніж ми від них очікували.
– Тим не менше, програвши перший період 1:3, на екваторі гри рахунок був нічийний – 3:3, і здавалося, що психологічно ми маємо перевагу, а тому можемо в другій половині гри дотиснути турків.
– Я також на це сподівався. Справді, другий період ми відіграли дуже добре і зрівняли рахунок. Але після великої перерви арбітри знову, що називається, посадили нас на свисток. Ми намагалися апелювати до арбітрів, але матчі європейського чемпіонату, це не ігри першості України, де тренерам та гравцям дозволяється дискутувати із суддями, а частенько й повчати арбітрів, як потрібно судити. Тут усе набагато жорсткіше. Наприклад, коли мій помічник Олександр Євтушок на радощах після закинутого м’яча піднявся зі свого місця, суддя з Ізраїлю Матан Шварц миттєво його попередив, що в разі чогось подібного він буде покараний.
– Манера суддівства арбітрів у Європі настільки суттєво різниться від того, як працюють на іграх судді в Україні?
– Про що ви кажете – це небо і земля! Скажу прямо, наші хлопці виявилися абсолютно не готовими до того, як судять у Європі. І це одна з головних причин нашої поразки. Наші гравці, наприклад, звикли, що достатньо опустити голову, як суддя вже свистить і дає вільний. Більше того, в Україні не рідкість, що захисника карають фолом навіть тоді, коли він обидві руки тримає догори. Це нонсенс – та такою, на жаль, є наша дійсність. Тим самим наші судді роблять гравцям ведмежу послугу. Бо на міжнародних іграх вільний треба заробити – судді дають грати, дозволяють вести жорстку боротьбу за м’яч. А наші ватерполісти до такого суддівства не привчені. Коли ж в Україні судді починають судити за міжнародними стандартами, то на них тут же накидаються не лише тренери, а й гравці. Одним словом, нам необхідно зібратися і в плані суддівства навести лад, аби арбітраж на внутрішній арені відповідав міжнародним нормам. Думаю, вже перед найближчим туром Суперліги в Маріуполі потрібно піднімати це питання.
– З ваших слів не важко зробити висновок, що однією з причин поразки туркам є й нехватка міжнародного досвіду як збірної загалом, так і окремих її гравців зокрема.
– Тут двох думок бути не може. Про який досвід може йти мова, коли, наприклад, за увесь минулий рік ми зіграли лише три матчі – на кваліфікаційному турнірі чемпіонату Європи в Португалії. І то за великим рахунком там ми провели тільки один серйозний поєдинок – проти господарів. А ігри з литовцями та чехами далися нам без особливої напруги – суперники були набагато слабші. Тому ми й провалили перший період гри у Харкові, пропустивши три «сухих» м’ячі, які в підсумку ми й програли за сумою двох поєдинків. Якби не та провальна перша чверть у домашній зустрічі, то все могло закінчитися по-іншому. А так ми просто не очікували такої агресивної гри від турків, які з перших секунд почали діяли дуже щільно і активно у відборі. Доки ми оговталися і зрозуміли, що можна їм протиставити, то вже «горіли» в три м’ячі.
– Давайте повернемося до другого матчу, в Стамбулі. Як оцінити рівень гри команди в ньому?
– Не вважаю, що ми його провалили, хоча й вище голови, також, не стрибнули. Зрозуміло, що ми розібрали дії турків, але ж і вони зробили те саме. Зокрема, вони вже знали від кого їм слід чекати небезпеки. Як наслідок, у Стамбулі значно менш ефективно, ніж може, зіграв Дядюра. Ні, він не провалив гру, але коли порівнювати його ККД у Харкові та в Стамбулі, то в другому поєдинку він був значно нижчим. Те саме стосується й Апостола, Раткова, Абрамова…
– Перед грою у гостях ви зробили дві заміни – замість Наволокова та Грищука взяли Однолєткова і Орлова. Чи виправдали вони ваші сподівання?
– Як я казав перед грою в Стамбулі, ми це зробили з метою підсилення нашої гри в атаці. Скажу прямо, і Однолєтков, і Орлов ніби каші й не зіпсували, але однозначно жодним чином гру збірної не підсилили. Так, кинули кілька разів по воротах, але прямісінько у голкіпера.
– Кого з гравців нашої збірної можете виділити в кращу сторону?
– (після роздумів) Хіба що Гусакова. Незважаючи на молодість, він не боявся брати гру на себе, вирішувати епізод. Не випадково закинув два м’ячі. Старався приносити користь на позиції центрфорварда й інший молодий гравець – Джура. Але йому було важко – надто ще юний, зовсім юнак, а проти нього грали дуже жорстко. Та головне, йому бракує індивідуальної майстерності – саме тому не забиває з двох метрів. Але це стосується усієї команди – у роботі з м’ячем в наших усіх гравців без жодного винятку дуже багато браку. Це стосується як кидкової техніки, так і вміння робити передачі, приймати м’яч… В цьому плані мені важко назвати наших ватерполістів справжніми професіоналами. А це ж гравці рівня національної збірної. Що ж тоді казати про решту…
– Кілька м’ячів у наші ворота залетіли з центра поля, а то й з половини турків.
– Мушу визнати, що ігри проти турків виявилися далеко не найкращими у кар’єрі нашого головного голкіпера Петрова. Він і в Харкові зіграв нижче свого рівня. У Стамбулі три перші періоди ніби все в нього було в порядку. Але в четвертому залетіло усе, що можна. Ну що казати, коли за три періоди він пропустив п’ять голів і стільки ж за один заключний. Можливо, на його психологічному стані позначився гол, коли м’яч після кидка влучив у штангу, а далі зрикошетив йому в голову і залетів до сітки?.. У заключній восьмихвилинці Віталій жодного разу команду не виручив. Я думав про те, щоб випустити замість нього Нікольського. Але не наважився, бо в Кості немає досвіду, а в його очах впевненості я не помітив. До того ж на зборах у Словаччині він у спарингах зіграв не надто надійно. Та причина не лише у воротарях. Усе набагато складніше: проблема в тому, що водне поло в Україні – це аматорський рівень в усьому.
Прес-служба ВК «Динамо» Львів