Один з найтитулованіших вихованців вітчизняного ватерполо, олімпійський чемпіон Вадим Жмудський сьогодні, 23-го січня, приймає вітання з нагоди свого 70-літнього ювілею!
З цієї нагоди уся ватерпольна громадськість України щиро вітає Вадима Володимировича з ювілеєм і бажає соленізанту міцного здоров’я, родинного затишку, матеріального достатку, здійснення усіх життєвих задумів та Божого благословення!
Вадим Жмудський народився 23-го січня 1947 року у Дублянах, що на Львівщині. Почавши займатися водним поло, талановитий хлопець дуже швидко пройшов усі щаблі підготовки і став не просто гравцем основного складу львівського «Динамо», одного з провідних клубів України, а справжнім лідером команди. Саме завдяки його продуктивним діям у середній лінії галичани почали не тільки чинити гідний опір лідерам чемпіонату колишнього Радянського Союзу, а й все частіше відбирати у грандів турнірні очки.
Ефективна гра та продуктивні дії Вадима Жмудського, який вирізнявся на водному майданчику не лише елегантною технікою володіння м’ячем, а й відмінною плавальною підготовкою, не могли залишитися непоміченими тренерами як національної збірної СРСР, так і московських клубів, які в ті часи усіма правдами та неправдами збирали у себе таланти з усього Союзу.
Уже в 1968-му році Вадим Жмудський у складі збірної СРСР мав їхати на ХІХ літні Олімпійські ігри до далекого Мехіко. Однак в останній момент його «відчепили» від команди, причому істинні причини такого рішення не мали нічого спільного із рівнем майстерності гравця. Жмудський був на той момент не лише лідером «Динамо», а й одним з провідних виконавців у збірній, в складі якої виграв Чемпіонат Європи 1966 року. Однак спортивні чиновники у Москві вирішили по-іншому…
У Мехіко перед радянськими ватерполістами стояло одне конкретне завдання – виграли золоті нагороди. На шляху до фіналу все складалося якнайкраще, але у вирішальній грі проти команди Югославії збірна СРСР не встояла, програвши з рахунком 11:13. Не будемо нічого коментувати, але після фіналу чимало фахівців сходилися на тому, що чи не головною причиною поразки радянських ватерполістів стала відсутність у складі саме Вадима Жмудського, який умів однаково корисно діяти як в обороні, так і в атаці.
Правдивість цих слів за чотири роки підтвердив сам Жмудський. У 1972 році, на ХХ літніх Олімпійських іграх у німецькому Мюнхені вихованець львівського ватерполо, який на той момент грав уже в московському клубі ЦСК ВМФ, був одним з кращих у складі збірної СРСР, яка здобувши у восьми поєдинках шість перемог і двічі зігравши внічию, вперше в своїй історії здобула олімпійське «золото»!
Вадим Жмудський взяв участь у всіх восьми іграх, проводячи на водному майданчику левову частку ігрового часу. Особливо корисними були його дії в обороні, але й у атаці він також грав ефективно. Зокрема, свої «автографи» галичанин залишив у воротах збірних Японії та США.
Тріумф у Мюнхені став найбільш зірковим моментом у спортивній кар’єрі Вадима Жмудського. Втім, до звання олімпійського чемпіона він у подальшому додав цілу колекцію титулів, серед яких, зокрема, сім золотих медалей за перемогу в чемпіонатах СРСР та «срібло» Чемпіонату світу-1973 і Євро-1974…
Многая літа, пане Вадиме і нехай Всевишній охороняє Вас і Вашу родину!
ДОВІДКА
Вадим Володимирович Жмудський
Народився 23-го січня 1947 року у Дублянах, Львівська область. Нині живе у Москві.
Вихованець львівської школи водного поло. Амплуа – рухливий нападник (півзахисник).
Грав за команди «Динамо» Львів (1964 – 1969 рр.), ЦСК ВМФ Москва (1969 – 1982 рр.) і «Динамо» Москва (1982 – 1984 рр.).
Олімпійський чемпіон 1972 року.
Срібний призер чемпіонату світу 1973 року.
Чемпіон Європи 1966 і 1970 рр. Срібний призер чемпіонату Європи 1974 року.
Чемпіон СРСР 1970, 1971, 1975, 1976, 1977, 1978 і 1980 рр. Срібний (1969, 1972, 1973, 1974 рр.) і бронзовий (1979, 1981, 1982 рр.) призер чемпіонатів СРСР.
Заслужений майстер спорту СРСР (1972 р.).
Нагороджений медаллю «За трудову відзнаку».
Закінчив Львівський державний університет фізичної культури.