ФРАНЦУЗЬКА ІСТОРІЯ ОЛЕГА РАВРИКА


Олег Раврик – вихованець львівського «Динамо», який сьогодні виступає у другому за силою французькому чемпіонаті за команду «Nautic club moulinois» з невеличкого містечка Мулен. У складі львівського «Динамо» Олег, до слова, воротар, виступав у період з 2012 по 2016 рік та виграв не один трофей. Втім, як зізнається в інтерв’ю, завжди мріяв грати у Франції і про свій переїзд не шкодує. Каже, що в кар’єрі відчув період змін і таки погодився на складний переїзд. Свою французьку історію Олег Раврик згадує в інтерв’ю.

До Франції приїхав 16 вересня 2016 року. Цю дату, мабуть, не забуду ніколи (сміється), – згадує Олег Раврик. – Якщо відверто, я хотів грати у водно поле за кордоном і шукав пропозиції. Мабуть, мало хто знає, що колись я жив у Лондоні і мешкати за межами України для мене не було новим викликом у житті. Шукав команду у Франції, можна сказати, що я мріяв там грати та жити. Мене зачепила фраза заслуженого тренера України Євгена Наумчика, який у 2012 році мені сказав, що я можу грати у Франції. Тоді там грав його син Ростислав.

У яку саме команду ти хотів потрапити?

У ту, яка б відповідала рівню моєю гри. Писав резюме, висилав відео з матчів. Завжди дивився на гравців, які виступають за кордоном. Завжди вважав, що там є кращі ігрові перспективи, аніж в Україні. Якщо говорити про львівське «Динамо», то вдячний цій команді за велику ватерпольну базу. У цій команді у мене проявилася любов до спорту і до водного поло зокрема. В команді на той час була конкуренція, але це не головна причина чому я поїхав з України. Граючи за «Динамо», хотів щось змінити, настав такий період в житті.  Пропозицію поїхати до Франції я отримав тоді, коли два місяці був уже без клубу. Непростий був час, адже не до кінця розумів чи мені варто продовжувати кар’єру взагалі.

Якщо відверто, то на мої повідомлення мало хто реагував, але на початку вересня мені написав президент клубу, за який я зараз виступаю. Прочитавши його повідомлення, через 15 днів я вже був у Франції. Батьки неоднозначно поставилися до мого переїзду, але тут мене підтримали гравці «Динамо» Юрій Бегень та Юрій Маметьєв. Бегень колись грав у Франції, тому його думка була важливою. Дуже важливим також було слово ще одного «динамівця» Дмитра Лавришинця, який, як я розумію, також вплинув на рішення керівника клубу з Мулена.

Якими були перші дні у новому клубі?

Не можу сказати, що було багато незручностей. З мовою проблем не було, оскільки говорив на той час англійською, але майже одразу почав ходити на французьку. Тепер спілкуюся нею вільно. Загалом мови мені до вподоби. Якщо щось не знаю, не боюся про це запитати. Щодо ігрових якостей, то форму набрав швидко. Одразу приїхавши у новий клуб, наступного з командою поїхав на турнір, де непогано себе проявив.

Яка у тебе була першочергова ціль, коли ти поїхав до Франції?

Інтегруватися у їхнє життя. Одразу зрозумів, що водне поло – це радше підробіток для хлопців, тому одразу почав думати про роботу. Вдячний клубу, який зумів мені оплатити навчання, завдяки якому я отримав диплом вчителя плавання, водного поло, рятівника та аніматора у басейні. Також з другого разу здав і на водійські права (сміється).

Якщо відверто, то вчити когось грати у водне поло наразі я не хочу, а от робота вчителем з плавання для дітей та аніматором мені до вподоби. Викладач з плавання – це основана робота для мене зараз. Уроки плавання тут обов’язкові для дітей, оскільки високий рівень смертності саме у водоймах. Іншими словами я є працівником басейну. У лютому буде уже два роки. Тут і працюю і тренуюся з командою. Басейн – мій другий дім.

Розкажи про свій клуб.

Команда називається «Nautic club moulinois» з міста Мулен, що у самісінькому центрі Франції. Саме містечко невелике, історичне. До Парижа 300 кілометрів, до Ліона ще менше. В Парижі уже неодноразово був з дружиною, їм там дуже подобається. А в Ліоні живе Дмитро Лавришинець, який суттєво допоміг мені переїхати у Францію. Дмитро тренується у Ліоні, а до нас приїжджає лише не матчі. Граючим тренером нашої команди є відомий румунський гравець Євген Джеорджеску. Йому уже за 40, понад 20 років живе у Франції і продовжує виступати на дуже хорошому рівні. В команді також є гравець з Сербії та Словаччини. У чемпіонаті бере участь 12 команд хорошого рівня. Немає великої різниці між першою та останньою командою. Дуже багато матчів тримають вболівальників у напрузі до останньої хвилини. Чемпіонат дуже цікавий.

І ледь не забув… Жив у тому самому будинку, де свого часу жила відомий французький модельєр Коко Шанель (сміється).

Чи може бути професійний клуб у Франції основним джерелом заробітку?

Швидше за все ні. Лише в окремих випадках. У першій лізі Франції, де я зара виступаю, це радше додатковий заробіток. В цій лізі заробляють лише одиниці. У найвищій лізі Франції умови кращі, але я не можу сказати, що там гравці заробляють великі кошти. А рівень ліг відрізняється. У вищому дивізіоні зовсім інші тренування, аніж у нас.

Чи були у тебе пропозиції перейти до найвищого дивізіону Франції?

Ні. Були пропозиції з тієї самої ліги, де я виступаю зараз. Я відмовив з кількох причин: клуб з Мулена оплатив мені навчання у місті Віші і дбає про мою освіту. Для мене це дуже важливо. За клуб з Мулена виступає уже четвертий рік і скоро тут не буду вважатися легіонером. За рішенням місцевої федерації іноземець якщо виступає у чемпіонаті п’ять років, не вважається легіонером. Також я тут дуже відчув довіру тренера. І, думаю, що ця довіра переросла у мою впевненість. У цьому компоненті гри я точно додав.

Скільки разів команди тренується протягом тижня?

П’ять. До карантину у нас був один матч на тиждень. Звичайно, тренувальний процес був поставлений саме під офіційний матч. Зараз чемпіонат на карантині. Востаннє грали ще в жовтні, зараз тренуємось. Кажуть, чемпіонат відновиться в лютому, але ця інформація наразі не підтверджена. Саме чемпіонат проходить в два кола. З кожною з команд граємо і вдома, і на виїзді.

Чи зміг би повернутися в Україну?

Звичайно, я дуже сумую за рідними. Стараюся кожного року приїжджати. Чи повернуся, час покаже, але наразі французькі перспективи для життя мене влаштовують.