Світова ліга-2018/2019. Другий етап. П’ятий тур: Іспанія – Україна – 17:2


Чоловіча збірна України з водного поло у вівторок, 19-го лютого, у Барселоні зіграла свій черговий поєдинок в рамках континентального відбору Світової ліги сезону-2018/2019. У матчі п’ятого туру другого раунду змагань дебютанти турніру у гостьовій зустрічі протистояли срібним призерам чемпіонату Європи 2018 року, ватерполістам національної команди Іспанії.

ІСПАНІЯ – УКРАЇНА – 17:2 (1:0, 5:1, 4:1, 7:0)

19 лютого. Початок – 21:30. Барселона.

СУДДІ: Шопп (Німеччина), Грансьєн (Нідерланди).

ДЕЛЕГАТ FINA – Лонці (Італія).

ІСПАНІЯ: 1. Едуардо Лорріо (капітан), 13. Маріо Ллорет – 2. Серхіо Кабаньяс, 3. Альваро Гранадос, 4. Марк Корбалан, 5. Мігуель Де Торо, 6. Бернат Санахуджа, 7. Альберто Барросо, 8. Агусті Перікас, 9. Оскар Асенсіо, 10. Ніколас Пауль, 11. Гулльєм Гарсіа, 12. Алехандро Бустос.

Тренери – Давід Мартін, Свілен Піральков.

УКРАЇНА: 1. Костянтин Нікольський, 13. Нестор Бабський – 2. Максим Осика, 3. Юрій Мамєтьєв, 4. Олександр Абрамов, 5. Олександр Дядюра, 6. Орест Джура, 7. Микита Апостол, 8. Вадим Євстратов, 9. Денис Гусаков, 10. Володимир Войтенко (капітан), 11. Костянтин Алєксєєв, 12. Ігор Кечеджи.

Тренери – Валерій Завізіон, Олександр Євтушок.

ГОЛИ: Барросо (04:10, 11:29, 12:13, 23:22, 30:37), Санахуджа (09:27, у більшості, 15:20, 26:45, 29:51), Кабаньяс (14:43, 25:23, у більшості), Корбалан (17:13), Асенсіо (17:58, 28:34), Пауль (19:37, 29:31), Де Торо (26:10) – Дядюра (15:46, пенальті), Мамєтьєв (23:55, у більшості).

ФОЛИ: Асенсіо (11:51), Перікас (12:38, 16:38, 23:43), Гарсіа (15:46, пенальті, 27:10) – Абрамов (01:58, 09:24, 21:24), Євстратов (25:06, 31:09).

ВИЛУЧЕННЯ ДО КІНЦЯ ГРИ З ПРАВОМ ЗАМІНИ: Перікас (23:43, три фоли) – Абрамов (21:24, три фоли).

РЕАЛІЗАЦІЯ БІЛЬШОСТІ: два голи / п’ять спроб – один гол / п’ять спроб.

Хто був фаворитом звітного поєдинку – говорити зайве. Адже зустрічалися срібний призер минулорічного Євро-2018 та команда, яка вже й забула, що таке грати на форумах світового або континентального рівня. Втім, початок зустрічі українці відіграли достатньо пристойно. І справа не тільки в тому, що в першому періоді ми пропустили лише один м’яч, а рахунок господарі відкрили, коли минув екватор стартової чверті. Щоправда, в атаці у нас мало що виходило. Втім, три кидки за перші вісім хвилин ми виконали. На жаль, закінчилися вони нічим. Спочатку Дядюра з середньої дистанції пробив повз ціль, Войтенко із захисником на плечах кинув прямісінько у кіпера іспанців Лорріо, тож останньому довелося продемонструвати свою майстерність лише в епізоді, коли із цілком забійної позиції потужно пробив Абрамов – воротар перевів круглого на кутовий.

Але треба відзначити, що й у команди Давіда Мартіна у першому періоді особливо багато моментів не було. А коли господарі й доводили справу до кидка по наших воротах, то достатньо впевнено у рамці діяв Нікольський. Забігаючи трохи наперед, скажемо, що на нашу думку, саме Костя був кращим гравцем зустрічі у складі «синьо-жовтих». Втім, треба сказати, що в першому періоді й фортуна була на його боці. Зокрема, тричі за стартові вісім хвилин гри іспанці перевіряли на міць каркас українських воріт. Але ж везіння у спорті, як і загалом у житті, слід заслужити. А Нікольський однозначно своєю грою сподобався привередливій пані Фортуні. Та якби там не було, а 0:1 після першого періоду – рахунок у грі з таким грізним суперником далеко не найгірший.

Однак немає сумнівів, що усі, хто слідкував за грою, розуміли, що чим далі, тим нашим хлопцям буде важче. Адже у плані функціональної готовності нам до іспанців наразі ще дуже і дуже далеко. На жаль, у звітній грі ми в цьому зайвий раз пересвідчилися на усі сто відсотків. Вже у другій чверті свіжості гостям відверто бракувало, а господарі натомість, отримавши вказівки від свого тренерського штабу під час першої малої перерви, трохи додали обертів і ми фактично одразу «посипалися». До речі, перший гол у стартовому періоді ми також пропустили після контратаки – не встигли повернутися назад, втративши м’яча, а Гусаков у єдиноборстві з Барросо не зумів завадити супернику виконати кидок по воротах з близької відстані, тож тут уже й Нікольський виявився безсилим.

У трьох наступних періодах, м’яко кажучи, ми очікувано частенько пропускали контратаки, тож нічого дивного, що м’ячів нам закинули повну торбу. І якщо Нікольський неодноразово рятував команду від неприємностей, то зовсім юний Бабський, який грав у рамці в заключній восьмихвилинці, робив це значно рідше. Хоча валити усе на Нестора звісно не можна, бо в заключному періоді у наших польових гравців сил уже не було взагалі, тож іспанці ледь не в кожній своїй атаці просто розстрілювали нашого воротаря. Закономірно, що саме у четвертому періоді ми пропустили найбільше голів – сім… Можливо, хтось запитає, а навіщо було міняти воротаря, який загалом діяв у рамці зовсім непогано. Відповідь лежить на поверхні: для нашої збірної участь у Світовій лізі – це в першу чергу надбання досвіду в іграх проти лідерів світового ватерполо. А як можна його можна отримати, коли увесь ігровий час проводити на лаві запасних?..

Звісно, нехватка «фізики» позначилася й на діях нашої команди в передній лінії. Напевно закономірно що підопічні Валерія Завізіона так і не спромоглися упродовж гри бодай один м’яч закинути в той момент, коли команди грали в рівних складах. Щоправда, пенальті ми заробили саме за чисельної рівності. Як і в минулому матчі проти збірної Нідерландів, фолити на собі оборону суперника заставляв головним чином капітан нашої команди Войтенко. Його активність у другому періоді й призвела до того, що арбітр призначив п’ятиметровий пенальті, який чітко реалізував Дядюра – розвів Лорріо і м’яч по різних кутах воріт. Ще один гол ми забили, вдало розігравши зайвого: Апостол своєчасно справа віддав на Мамєтьєва і той з позиції стовпа переправив круглого у ближній нижній кут. Однак слід сказати, що аналогічна спроба наших хлопців реалізував більшість у четвертій чверті завершилася нічим: кіпер перекрив той самий ближній кут, куди кидав з лічених метрів той таки Мамєтьєв. Висновок напрошується сам по собі: необхідно у своєму активі мати кілька різних варіантів розіграшу зайвого. Але це далеко не єдиний недолік у грі нашої збірної.

Втім, давайте не будемо забувати, що ми грали проти одної з найсильніших збірних не лише Європи, а й світу. Однак звісно, від цього поразка, тим паче з таким рахунком, не стає бути менш болючою. Та з іншої сторони, аби повернутися принаймні на той рівень, який був у нашої національної команди років двадцять тому, ми мусимо пройти через поразки сьогодення, бо іншого шляху у нас немає.

Прес-служба ВК «Динамо»

Фото facebook.com/groups/waterpolo.org.ua