Українка Світлана Вишневська – суддя на чемпіонаті Європи серед юніорок


На юніорському чемпіонаті Європи, який триває у хорватському Шибенику, Україну представляє не лише збірна команда, а й суддя міжнародної категорії Світлана Вишневська. Вона судила матчі між Туреччиною та Великобританією, Великобританією та Сербією, Сербією та Іспанією, Росією і Румунією, Німеччиною та Чехією.

Харків’янка Світлана Вишневська почала займатися водним поло у Міській спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву з водних видів спорту Яни Клочкової. Її першим тренером був Смеркус Євгеній Давидович.

А тренерську діяльність розпочала у 1997 році у Харківському державному вищому училищі фізичної культури (зараз Харківський фаховий коледж спорту). Там працює старшою тренеркою відділення водного поло. Також популяризує водне поло у Харківській ватерпольній академії імені Олексія Баркалова, де займається з дітьми від семи років.

У 2008 році Світлана Вишневська склала іспит та стала суддею міжнародної категорії. Відтоді судила різні міжнародні турніри, в тому числі – юнацькі та жіночі чемпіонати Європи у Португалії, Києві, Манчестері та Мадриді.

Наставником і колегою, з яким Світлана Вишневська працює в коледжі і в Академії ім. Баркалова, є голова суддівської колегії, суддя міжнародної категорії Бєлєвцов В’ячеслав Іванович, який весь час підтримує її у суддівстві.

“Це моя робота. Мені подобається судити. На момент, коли я складала іспит на міжнародну категорію у 2008 році, не було жінок суддів в Україні, і їх було мало в Європі. Мені казали, що жінки не зможуть виконувати таку роботу, але я дуже хотіла і зробила це. Зараз жінки-судді – це тенденція, бо саме такі фахівчині повинні обслуговувати жіночі змагання. Але я вважаю, що жінки мають судити і чоловічі турніри також, що я роблю в Україні та Литві”, – розповідає Світлана Вишневська.

Суддя також ділиться своїми враженнями від цьогорічного чемпіонату Європи серед юніорок U-17:

“Тут дуже різний рівень команд між групами, тому важко їх порівнювати. Цього року участь у турнірі взяли 19 країн, а це – найбільше представництво дівочих збірних на фінальній частині. Тому й дуже видно різницю – хто з команд провідні, а хто готується, аби стрибнути вище.

Україна – це моя рідна країна, як би не виступила наша збірна – це гордість. Дівчата зробили все можливе і показали, що можуть грати.”