Олексій Шведов: «У нас в клубі значно піднявся рівень конкуренції»


Наставник львівського «Динамо» Олексій Шведов поділився з прес-службою клубу своїми враженнями від поєдинків третього фінального та загалом п’ятого, передостаннього туру XXVIIІ Чемпіонату України з водного поло серед клубів чоловічої Суперліги сезону-2018/2019.

«Незважаючи на поразку «Динамо» в останньому матчі, загалом я задоволений і результатами, і грою обох львівських команд. Хоча я й тренер «Динамо», але мене не менше, а цілком можливо, й більше цікавить гра команди ЛУФК – адже в ній грає наша молодь, тобто майбутнє головної команди клубу. Але спочатку про гру «Динамо». У першій грі, проти «Маріуполя», зважаючи на силу суперника, ми напевно забагато пропустили. Тут позначилися два чинники. Перший – наші гравці десь трохи надто самовпевнено діяли і недопрацьовували в обороні, розуміючи на підсвідомому рівні, що перемога нікуди від них не дінеться. Другий – не найкращий рівень показав у цих іграх наш основний воротар Костянтин Нікольський. Та воно не дивно, бо спочатку він відправився в Одесу в особистих справах, а потім грав за свій навчальний заклад на Всеукраїнській студентській Універсіаді у Харкові. Тож до цього туру він майже не готувався і це одразу позначилося на його діях. Скажу прямо, Костя зіграв значно нижче своїх можливостей – навіть більше, це були його чи не найгірші матчі в сезоні та з того моменту, як він перейшов до «Динамо».

Про гру із збірною Харківської області багато говорити не буду – ви самі все бачили. Так, у них не грало кілька провідних виконавців, а одного з лідерів Апостола вже немає в команді. Але на мою думку, навіть без цих гравців харківська команда не те що може, а вона повинна грати значно сильніше, ніж той рівень, який ми побачили у їхньому виконанні на цьому турі. Вважаю, що ми переграли слобожанців у всіх компонентах водного поло без жодного винятку. Коли говорити про суперника, то скажу прямо – Харків цього разу не був готовий до матчів рівня Суперліги. Звісно, якщо говорити про боротьбу за чемпіонство. Чому? Це питання не до мене – я тільки можу з своєї позиції оцінити те, що бачу зі сторони. А найкраще підтверджує мої слова той факт, що уже після другого періоду ми вигравали 8:2. А те, що після великої перерви наша перевага в рахунку не збільшилася (остаточні цифри на табло – 12:6), то це не заслуга суперника, а наслідок того, що ми в третьому і четвертому періодах надали значно більше ігрового часу нашим резервістам. Але не можу сказати, що мене тішить той факт, що ми так легко обіграли свого найбільш принципового і головного конкурента. Хоча виходить, що в цьому сезоні Суперліги Харків не склав нам найменшої конкуренції.

До речі, не менш переконливо збірну Харківської області обіграла й наша молодь з ЛУФК. І ось тут, до речі, показовим був факт слабкої функціональної готовності слобожанців. Перший період пройшов, як на мене, за моментами за їхньої переваги. Так, вони його програли з рахунком 0:1, але мали вигравати – 3:1. Адже Харків не реалізував три стовідсоткових моменти. Тому здавалося, що в подальшому ЛУФК буде ой як непросто. Але вийшло з точністю до навпаки. Вже у другому періоді наша молодь не тільки вирівняла гру, а й почала тактично перегравати суперника. Як наслідок, після половини поєдинку ми були попереду уже на три м’ячі. Ну а починаючи з третьої чверті було повне домінування львівської молоді. Наша команда гостей з Харкова перегравала і тактично, і функціонально. Рахунок зріс до 7:0 і міг бути повний розгром. Але Юрій Омелянович (тренер ЛУФК Юрій Сидорович – редактор), розуміючи, що долю гри уже вирішено, так само почав надавати більше ігрового часу своїм резервістам, серед яких були й 15–16 річні хлопці. Втім, підсумковий рахунок цього матчу – 9:3 – говорить сам за себе.

От і вийшло, що центральним поєдинком туру стала гра «Динамо» з ЛУФК. Зважаючи на те, що в наступному сезоні ми плануємо грати без легіонерів, то в цій грі вирішили не виставляти хорватів Срджана Антонієвіча та Юре Марелью. Нам важливо було побачити, як діятимуть наші гравці в ситуації, коли вони можуть розраховувати тільки на себе, не маючи серйозної підтримки легіонерів. Одразу скажу, що гра мені сподобалася. Так само не сумніваюся, що від перегляду цього поєдинку отримали насолоду й вболівальники. Це було справжнє дербі, де інтрига зберігалася до самого фінального свистка. Команди почергово виходили вперед, було багато єдиноборств, емоцій та напруги. Достатньо сказати, що по три гравці в кожній з команд достроково залиши майданчик. А нереалізовані пенальті… Та мене, як тренера, найбільше потішило, що хлопці виконували у грі те, що ми награємо на тренуваннях. Ми ж разом тренуємося і от я наочно нарешті бачу плоди тої роботи, яку проводимо в тренувальному процесі. Хлопці, особливо молодь, почали розуміти, що ми від них вимагаємо і що саме хочемо бачити в грі. Так само вони почали переконуватися, що та система гри, яку ми їм пропонуємо, дає результат.

Також хочу сказати кілька слів тим, хто дозволяє собі нас звинувачувати в тому, що ми ніби то граємо між собою договірні матчі. Зокрема, вже не один раз доводилося чути, що «Динамо» програє ЛУФК, аби допомогти їм стати другими. Так от, ми в подібні ігри не граємо, бо в цьому немає сенсу. Навіщо «Динамо» допомагати ЛУФК, коли вони самі виграють у Харківської області та ще й з такими рахунками, як 12:5, 9:3… Скажу більше, аби підняти мотивацію на наші дербі, керівництво клубу кожен раз перед матчем оголошує розмір преміальних для команди переможця. Та й загалом, я думаю, що той, хто принаймні хоча б більш-менш розбирається у водному поло, переглянувши матчі «Динамо» з ЛУФК, навіть й думки не допустить, що в них була відсутня чесна спортивна боротьба. Та що там говорити про офіційні матчі, де розігруються турнірні очки і преміальні! Прийдіть на тренування, коли ми граємо контрольні матчі і вам усе стане зрозуміло – там така йде боротьба, що аж вода закипає ледь не в прямому значенні цього слова.

А наостанок скажу одне: цей чемпіонат, хоча він ще й не закінчився, уже підтвердив мудрість рішення керівництва нашого клубу заявити в Суперлігу дві команди. Адже тепер наші молоді гравці мають достатньо ігрового часу, якого їм так бракувало в Суперлізі, коли вони були на лаві запасних в «Динамо». Та й основний склад «Динамо» отримав серйозного конкурента на внутрішній арені. Як наслідок, у нас в клубі значно піднявся рівень конкуренції – а це лише сприяє зростанню майстерності як молоді, так і гравців основного складу», – сказав Володимир Олексійович.

Прес-служба ВК «Динамо» Львів