Валерій Завізіон: «Головне, добре підготуватися до матчів плей-оф»


Національна команда України з водного поло вдало пройшла кваліфікаційний етап відбірної кампанії на Чемпіонат Європи-2018 серед чоловічих команд, фінальна частина якого літом наступного року пройде в іспанській Барселоні. У португальському Ріо Майор українська збірна, в складі якої спортивну честь синьо-жовтого прапора захищали й п’ятеро гравців львівського «Динамо» (воротар Денис Волончук, захисник Юрій Мамєтьєв, рухливі нападники Олександр Дядюра і Максим Ратков та стовп Орест Джура), здобула перемоги у всіх трьох зіграних поєдинках, почергово обігравши команди Литви (18:7), Португалії (11:10) та Чехії (10:5).

Своїми враженнями від матчів «синьо-жовтих» та загалом від турніру з прес-службою ВК «Динамо» поділився головний тренер національної збірної України Валерій Завізіон.

– Перш ніж говорити про виступ збірної у Португалії, скажу, що ми на кваліфікацію до континентального чемпіонату відправилися без будь-якої підготовки. Маю на увазі той факт, що в нас не було навіть мінімального тренувального збору. Це нонсенс, але фактом є те, що національна збірна, не провівши жодного спільного тренування, зібралася в аеропорту і полетіла на офіційні матчі чемпіонату Європи. Коли ми про це розповіли вже у Португалії нашим суперникам – литовцям і чехам – то вони були просто в шоці, мовляв, як таке можливе в принципі.

– Тим не менше, вам вдалося обіграти усіх трьох суперників, з якими ви зіграли. Тож, напевне, оцінку своїй команді за цей турнір ви поставите позитивну?

– Безумовно, результатом ми задоволені. А як може бути інакше, коли ми виграли три матчі з трьох, а уся наша підготовка полягала в тому, що вже на місці, в готелі ми зібралися і на фішках домовилися з хлопцями, як саме будемо грати, хто на якій позиції буде діяти тощо. Коли врахувати умови, в яких ми знаходилися, то зіграли навіть дуже нормально. Звісно, без помилок не обійшлося, але я хочу відзначити, що збірна України проявила справжній командний дух – хлопці зібралися і за рахунок самовіддачі та бійцівських якостей і характеру забезпечили потрібний нам результат.

– В чому саме, окрім бажання та морально-вольових якостей, виявилася перевага української збірної над суперниками?

– Наша збірна сформована з двох команд – львівської і харківської. Тож між гравцями є непогане взаєморозуміння. Також нашим вагомим плюсом був рівний, збалансований у всіх лініях склад команди. Зрозуміло, що були в команді лідери, але я хочу відзначити, що на відміну від усіх наших суперників, наші гравці, які виходили на заміну, абсолютно не послаблювали гру, а не рідко ще й підсилювали її. Фактично у нас на кожній позиції було по два рівноцінних виконавці, тому ми увесь час проводили ротацію складу, що давало нам, тренерам можливість рівномірно розподіляти ігрове навантаження на усю команду, а це в свою чергу дозволяло підтримувати високий темп гри упродовж усіх чотирьох періодів. Показовим був момент у грі з португальцями, коли ми втратили двох гравців уже в середині другого періоду, поступалися у рахунку, але незважаючи ні на що, зуміли вирвати перемогу.

– Що скажете про рівень суддівства? Зокрема, чи не було упередженості до нашої збірної в матчі з господарями, збірною Португалії?

– Як я вже казав, саме в цій грі ми по її ходу втратили двох гравців. Однолєткову дали червону картку – ніби за відмашку. Але сам Артур стверджує, що з його сторони не було ніяких протиправних дій. Я також нічого подібного не помітив та й підстав не вірити гравцю у мене немає. Ну а Дядюра отримав три фоли – там були ігрові моменти, які можна було трактувати як в одну сторону, так і в іншу. Треба сказати, що португальці грали дуже «брудно» – увесь час провокували наших гравців, намагалися нишком вдарити і тому подібне. Ми знали, що так буде і перед грою просили хлопців стримувати себе, аби не давати суддям приводів видаляти себе з води. Перш за все ми категорично заборонили порушувати правила в атаці – подібні фоли неприпустима річ в таких відповідальних матчах. Що ж до рівня гри португальців, то у них є явний лідер – шостий номер (Педро Соуза – ред.), який забив нам чотири м’ячі. Але три з них він закинув у більшості, а в рівних складах ми його закривали і в нього не все виходило. Також виділявся у господарів молдаванин (Максім Секрієру, який забив два голи – ред.), якому ми так само приділяли особливу увагу при грі в обороні.

– У португальців грає і натуралізований українець Микола Яночко, який є основним воротарем команди.

– Так, ми знали про це, але я особисто з ним не знайомий і не пам’ятаю по іграх в Україні. Напевне, він грав у нашому чемпіонаті в той час, коли я виступав за кордоном. Гравець він вже у віці, але загалом стоїть не погано і не раз виручав свою команду. Це також ускладнювало нам гру та все ж ми за рахунок рівноцінної лавки запасних і характеру обіграли господарів.

– А що скажете про двох інших суперників – збірні Литви і Чехії?

– Литва – це фактично команда одного гравця, Яна Бакуло, який грає в німецькому чемпіонаті. Ми його з самого початку щільно накривали і довший час він нічого не міг зробити. Лише згодом, коли долю зустрічі вже було фактично вирішено і ми трохи ослабили тиск на суперника, то він закинув нам три м’ячі, але це вже не мало суттєвого значення. Однак гравець він насправді дуже хороший і з чималим потенціалом. Щодо чехів, то з ними у нас так само проблем не було. Більш-менш на рівних вони з нами грали лише в четвертому періоді, коли ми вже мали солідну перевагу в рахунку.

– Кого можете виділити серед своїх підопічних в кращу сторону, а чия гра вас, можливо, розчарувала?

– Були гравці, до яких у мене є претензії, але називати прізвища не хочу з двох причин. Перша – це внутрішньо-командна «кухня», ми розібрали помилки і я сподіваюся, що хлопці зроблять правильні висновки. А друга причина – вважаю, що з моєї сторони не коректно буде пред’являти претензії ватерполістам, коли в нас фактично не було підготовки до турніру. Ми нічого на воді не награвали, тож як можна щось вимагати, коли ми, можна сказати, лише на пальцях домовлялися, як саме будемо грати. По самовіддачі ні до кого ніяких претензій у мене немає. А от з хорошої сторони я б виділив двох – Апостола і Раткова. Особливо я б виділив останнього.

– Маєте на увазі той факт, що в перших двох іграх він забивав по п’ять голів за матч?

– Не тільки, хоча зрозуміло, його внесок у наші перемоги важко переоцінити. Максим робив те, що він вміє робити найкраще – влучно кидав по воротах. Зрозуміло, залетіло не все, але в цілому зі своїми бомбардирськими функціями він впорався достатньо добре. Звісно, забивав він не без допомоги партнерів, але гра у нього йшла і вся команда це відчувала. Тому й старалися вивести саме його на кидок – ну а він не підводив. На цьому турнірі Ратков розкрився особливо яскраво – маю на увазі його потенціал у завершенні атак команди. Бо я дивився за його грою на недавньому Кубку України у Львові, так там так виглядало, ніби він перебував десь трохи в тіні легіонерів «Динамо», особливо хорвата (мова йде про Марко Мартініча, якого визнали кращим гравцем «Фіналу чотирьох» – ред.). А в Португалії він брав гру на себе і це приносило користь команді.

– А що ви скажете про його дії в обороні?

– Нічого. Ми просили Максима особливо не лізти, бо він хлопець дуже емоційний, тож грає агресивно і частенько фолить. З тими ж португальцями він заробив два фоли – добре, що в подальшому себе тримав у руках і не отримав третій. А то ми б взагалі завершували гру майже без запасних…

– Окрім Раткова у складі збірної було ще четверо гравців «Динамо»…

– Джура мені сподобався. Нормально відіграв, хоча йому лише 17 років. А грає він на дуже непростій позиції – стовпа. Йому протидіяли дорослі, набагато старші від нього дядьки, які його і «біли», і «товкли», але він не здавався – намагався давати відсіч, а головне, якісно робив свою роботу. Звісно, є в нього й помилки, а найбільша з них – «вміння» заробляти фоли поблизу чужих воріт. Це те, про що я вже говорив – ми просили не фолити в атаці, а от Орест ніби нас не чув. Але в цілому я його грою залишився задоволений. Якщо буде працювати, то має усі дані, щоб стати насправді класним ватерполістом.

Дядюра не так багато забив, але на це є причина – він отримав у минулому сезоні травму плеча, від якої ще повністю не оговтався. Тому сам мало кидав по воротах, а от хороших передач зробив чимало. Сашко дуже добре бачить поле, читає гру – все це дозволяє йому розігрувати, вести гру команди і роздавати паси партнерам.

Немає в мене претензій по виконанню установки і до Мамєтьєва. При розіграші зайвого почав робити те, про що ми його просили – правильно займав позицію на своїй стійці і забивав. Та й загалом Юрко виконує у грі дуже багато так званої чорнової роботи – накриває суперників, робить проходи, грає на перехопленні… Його гра не завжди кидається у вічі вболівальникам, але користі команді він приносить чимало – і це найголовніше.

Волончук стояв у воротах у заключному періоді з литовцями і повністю відіграв гру проти чехів. Денис голкіпер досвідчений і достатньо надійний – це він і продемонстрував у Португалії ще раз. Дуже добре читає гру, вміє своєчасно підказати партнерам, що і як робити та й сам частенько починає атаку гострим пасом.

– 4-го листопада у Будапешті відбудеться жеребкування матчів плей-оф і ми дізнаємося, хто буде суперником українців у боротьбі за путівку до Барселони на фінальну частину Євро-2018 – Мальта чи Туреччина. Ви б кого хотіли бачити суперником нашої збірної?

– Легких матчів не буде ні з одними, ні з другими – це точно. Та все ж я б волів, аби нам дісталися мальтійці. На мою думку, у Туреччини команда трохи сильніша. Однак головне, щоб ми самі як слід підготувалися до цих поєдинків, які пройдуть у лютому і березні наступного року. Наразі не відомо ні з ким будемо грати, ні де саме – вдома чи на виїзді – відбудеться перша зустріч. В міністерстві спорту обіцяли, що виділять фінанси на підготовку до цих матчів. А як воно буде – побачимо. Та коли підготовка буде такою, як зараз до кваліфікаційного турніру, то наші шанси поїхати до Барселони зменшаться в рази. Але давайте будемо оптимістами і вірити в краще.

Розмовляв Іван Дупнак, прес-служба ВК «Динамо» Львів